Уявіть ситуацію: на роботі і в сім’ї до вас пред’являються різні вимоги. Чоловік просить частіше бути вдома, мовляв «всіх грошей не заробиш», а начальник завзято вітає понаднормову працю. Який ваш стан при цьому? Псується настрій, з’являється невпевненість, дратівливість, знижується ефективність дій. А якщо таких різних вимог стає все більше? Приблизно так себе почуває дитина, коли батьки і школа не сформували партнерських відносин.
Для гармонійного розвитку дитини важливо, щоб пред’являються до нього вимоги з боку сім’ї і школи були єдиними.
Поки дитина росте в сім’ї, головний авторитет для нього-батьки. Вони чудесним чином налагоджують зламані іграшки, з нізвідки дістають солодощі і знають відповіді на найрізноманітніші дитячі питання. Коли ж син або дочка стають першокласниками, авторитет батьків починає зменшуватися. І це нормально.
Вікова психологія говорить: основна діяльність дитини в період з 6 до 11 років – вчення. А, отже, і батьки поступаються місцем вчителю. Завдяки наявності авторитету у педагога дитина починає навчатися новим знанням. Школярі слухаються вчителя, виконують його завдання, прагнуть йому сподобатися і заслужити похвалу. Батьки можуть почути: “ні, тато, ти не правий. Ось Оксана Василівна каже, що…»
Не засмучуйтеся. Не ображайтеся. Радіти. Зараз саме час вибудувати єдині вимоги і дотримуватися їх. Тоді ваша дитина буде відчувати себе в безпеці, виросте впевненим у собі.
Що станеться, якщо вимоги будуть різними
Адекватні взаємини вчителя і батьків дуже важливі для правильного виховання малюка. Якщо батьки наполягають на одному, а школа на прямо протилежному, дітям важко зрозуміти, хто з дорослих має рацію. Так формується недовіра до педагогів і батьків, підривається їх авторитет. Наприклад, вчителі вимагають не пропускати школу без поважної причини, а мама з м’яким характером дозволяє синові виспатися і не йти на уроки. Дитина мимоволі думає:»О, мої люди похилого віку краще, ніж училка, можна не сприймати її всерйоз”.
При різних вимогах школи і сім’ї діти розуміють: можна схитрувати і пристосуватися. Десь обдурити, десь схалтурити, а в підсумку виходить, що нічиї вимоги толком не виконуються.
Вступивши до школи, дитина набуває «нову сім’ю», частиною якої стають педагоги. Він прагне поєднувати обидві сім’ї, намагаючись відповідати їхнім вимогам. І щоб у дітей не виникало стресу через розбіжності дорослих, батькам і вчителям необхідно прагнути до партнерства. Так діти будуть відчувати себе комфортно і зможуть реалізувати свій потенціал.
Як досягти партнерства
Відносини батьків з учителем необхідно контролювати, щоб досягти Союзу. У цьому допоможуть кілька порад.
Неправильно: робити вигляд, що нічого страшного не відбувається, виправдовувати школяра, йти йому на поступки, усуватися або перекладати відповідальність тільки на школу («ви ж педагоги, ви і зацікавлюйте») або тільки на батьків («що виховали, те й отримали»).
Правильно: розмовляти зі школярем, пояснювати наслідки його вчинків, телефонувати між собою батькам і педагогам, підключати фахівців з боку і виконувати їх рекомендації.
Хто відповідальний за виховання і навчання дитини? Ми стикалися з такими варіантами відповіді на це питання:
- “Відповідальність за навчання і виховання на школі – там дитина найбільше часу проводить. Не дарма ж там є кабінет виховної роботи!»
- “Відповідальність в першу чергу на сім’ї – саме там закладаються всі моральні основи, ставлення до життя».
- “Школа відповідає за навчання, а сім’я – за виховання».
Наш багаторічний досвід роботи показує: якщо батьки і школа не перекладають відповідальність один на одного, а рівноцінно ділять її між собою, на дитину це позначиться найсприятливішим чином. Він виросте гармонійною, сміливою, впевненою в собі особистістю з високими моральними цінностями.
