Один з найбільш радикальних методів корекції фігури є ніж хірурга. Це рубіж, коли відступати вже нікуди – коли вже всі способи випробувані, коли «не їсти після 6-ти» не працює, коли Дюка вмив руки, а тренер з фітнесу втік на велотренажері.
Але є варіант, при якому укладатися під ніж не треба і можна обійтися «малою кров’ю». Це ін’єкційна ліпосакція.
Ін’єкційна ліпосакція це той самий “план Б”, який дозволяє уникнути крайнього заходу. Крім того,» планом Б «не користуються пластичні хірурги, цим» кунг-фу ” володіють тільки косметологи.
Фізика процедури проста: в зону локалізації жиру за допомогою шприца вводять спеціальну речовину. Тобто процедура локальна, проводиться тільки в одному конкретному місці і не впливає на організм цілком. Тому ймовірність ускладнень малоймовірна, хіба що залишиться невеликий синець в місці уколу.
Найцікавіше те, що відбувається після ін’єкції.
Процес ін’єкції
Потрапляючи в жировий шар, спеціальний препарат провокує прискорення процесу обміну речовин в жировій тканині. В результаті жир розщеплюється на складові і природним чином потрапляє спочатку в кровоносну систему, потім в печінку, а слідом виводиться з організму, відомим нам способом.
До складу цієї речовини для ін’єкційної ліпосакції входять: вітаміни (щоб підтримати організм), антибіотики (щоб захистити організм від запалень), деякі гормони у вкрай невисокою дозуванні і сама речовина. Найчастіше це фосфатидилхолін і дезоксихолат натрію.
Серед препаратів для корекції фігури – фосфатидилхолін, мабуть найперспективніший. Він є в природі, наприклад в клітинних мембранах.
У косметиці він прижився за його здатність розчиняти жири з утворенням емульсії, а в медицині за його гепатопротекторну і антиоксидант дії. Для потреб медицини фосфатидилхолін, в основному отримують з соєвих бобів.
Після “подвигів” скоєних в медицині, як липолитика при лікуванні жирових утворень, які утворюються на шкірі повік в наслідок порушення ліпідного обміну. Але через деякий час фосфатидилхолін прийшов і в косметику, як ліполітичний інгредієнт.
Так як фосфатидилхолін є компонентом клітинної мембрани, він не може пошкодити мембрану жирової клітини щоб проникнути у внутрішньоклітинний простір. Для цього йому потрібен «речовина – подільник», яке б зламало клітинну мембрану, де фосфатидилхолін спокійно перетворював весь вміст жирової клітини в емульсію. Так ось, цього самого «подільника» звуть дезоксихолат. Його добре знають в нашій (і не тільки в нашій) печінки, він там синтезуються, та ще й входить до складу жовчі, як почесний член.
Для більш-менш помітного ефекту, вам буде потрібно провести кілька сеансів ін’єкційної ліпосакції, але десь 3-4 процедури, інтервал між сеансами приблизно 4-8 тижнів. Так можна реально оцінити результат і визначити, потрібно наступна процедура чи ні.
Де це робиться?
На тілі людини є місця, на які не діють фізичні навантаження, ну або діють, але дуже мало (а іноді діють зовсім не так, як нам цього хочеться). Такі як друге підборіддя, «бичача шия», жирові складки на животі і з боків, «вдовий горб», широке обличчя, целюліт ну і ще кілька. Ось на ці зону їм спрямовані ці процедури.
Після ін’єкційної ліпосакції на тілі не залишаються ніяких слідів, хворобливих відчуттів. Після процедури можна йти додому.
Кому це не робиться?
Кожну статтю ми вже звикли закінчувати протипоказаннями, ця стаття не виняток. Ін’єкційна ліпосакція не робиться тим, кому менше 18 років, вагітним і годуючим жінкам, людям з порушеннями жирового обміну, інфекційними захворюваннями нирок і печінки, захворюваннями кровоносної та імунної системи, цукровим діабетом, ушкодженнями шкірного покриву, відкритими ранами, в місцях ін’єкції, міомою матки, алергія на сою.
Але більш детальну консультацію можна і потрібно отримати у лікаря.
Як правило, на всю процедуру ін’єкційної ліпосакції йде близько 20 хвилин.
Після процедури
Причому, після процедури вам не потрібно якось ускладнювати свій побут, досить на певний час дотримати деякі правила:
