“Я сам!”,- кричить малюк, бажаючи без допомоги мами одягатися і взуватися. У 2-3 роки виникає природне бажання самостійно виконувати найпростіші дії. Завдання батьків-поступово навчити дитину не тільки елементарному обслуговуванню себе, а й виконанню роботи по дому – тому, що стане в нагоді в дорослому житті.

Зараз багато дітей вже з дошкільного віку завантажені розвиваючими заняттями. А з початком навчання в школі навантаження зростає багаторазово. Виникає питання: Чи повинен крихта допомагати мамі з татом? У батьків може виникнути бажання захистити дитину від будь-якої, навіть найпростішої домашньої роботи – адже він так багато займається! Але ж крім засвоєння навчального матеріалу, потрібно розвивати і інші навички, які потрібні всім людям.

Коли у дитини з’являються обов’язки?

Найперші обов’язки-це обслуговування себе: вміння їсти ложкою, вмиватися, одягатися, взуватися. Не потрібно намагатися все робити за дитину. Нехай навіть спочатку він буде робити все повільно, проявіть терпіння – адже кожен освоєний навик допомагає розвитку дитини, як розумовому, так і соціальному.

Коли у малюка з’являється свій особистий простір в будинку-куточок для ігор і занять, Книжкова полиця і ящик з іграшками, а потім і своя кімната – цілком природно почати прищеплювати йому вміння підтримувати порядок у своїх речах.

Чому діти повинні допомагати батькам по дому?

Дитині обов’язково потрібно пояснити, чому діти повинні допомагати по дому. Домашні справи вчать брати відповідальність за свої справи і вчинки. Допомагають піклуватися про всю сім’ю, бути причетним до спільних справ. Вчать цінувати працю, стає більш зібраним і підготовленим до життя. Існує кілька підходів до цього питання. Деякі батьки звалюють турботу про всі домашніх клопотах на себе, вважаючи, що робота по дому ламає дитинство у дітей. Однак такий підхід лише шкодить дитині.

Як привчити дитину допомагати?

Не можна змусити дитину працювати по господарству. Але можна мотивувати. Найкращим рішенням буде починати залучати дітей до домашніх справ ще з дитинства. У цей золотий період малюкові самому цікаво пізнавати світ і намагатися копіювати дії батьків. Є маса справ по дому, які підвладні цікавому карапузові, наприклад, місити тісто, мити фрукти або рятувати кімнату від нападу плюшевих окупантів. Важливо починати це робити разом, залучати його в ігровій формі. З плином часу навички будуть збільшуватися, і ось ви вже разом робите суп або лагодите водопровід.

Потрібно показати дитині, що ви дійсно цінуєте його участь і бажання допомогти. Не можна прибиранням або будь-якої роботою покарати дитину або намагатися щось йому цим довести. Тому що в такому випадку у нього

сформується негативне ставлення до всіх домашніх клопотів. І з цього моменту ніякої добровільної допомоги вже чекати не доведеться.

Правила для малюків

Що робити з дітьми, які зовсім маленькі? Щоб підтримувати порядок, найпростіше використовувати великий пластиковий ящик або кошик. Розставляти іграшки по полицях шафи довго, а в закритому ящику їх не видно, і кімната відразу набуває акуратний вигляд. Для великих конструкторів є спеціальні килимки, на яких зручно грати, а після вони затягуються за допомогою шнура, як мішок, і всі деталі залишаються всередині. Завдання батьків-нагадувати дитині, що після закінчення гри потрібно прибрати іграшки, і підкреслити важливість того, що допомагати батькам – це здорово.

Домашні справи

Дітям старшого віку можна доручати прості справи по дому, вже не пов’язані тільки з його або її іграшками і книжками. Тут важливо підкреслити те, що відтепер дитина повинна нести відповідальність за те, що йому доручили. Тобто, як і в більш ранньому віці з іграшками, потрібно привчати до того, що якісь справи робляться регулярно. Починаючи з першого класу, дитина цілком може впоратися з наступними справами:

  • покласти корм і налити води домашнім тваринам;
  • застелити своє ліжко;
  • чистий одяг повісити в шафу, а брудну-кинути в кошик;
  • полити квіти;
  • стерти пил, винести сміття.

Зараз практично вся робота по дому виконується за допомогою побутової техніки, а сама техніка стала простою в управлінні і безпечною. Тому в 10-11 років дитині доступно більшість справ по дому:

  • сортування одягу для прання, запуск пральної машини;
  • миття посуду (вручну або за допомогою посудомийної машини);
  • прибирання будинку за допомогою пилососа, підмітання;
  • приготування нескладних страв за допомогою мультиварки, пароварки, мікрохвильової печі.

10 років-саме час, щоб навчити дитину всім цим справам. Не для того, щоб перетворити його в Попелюшку, а щоб сформувалися вміння для дорослого життя.

Підлітків варто навчити і показати на практиці:

  • як знімати показання з лічильників, оплачувати рахунки за комунальні послуги;
  • як скласти список продуктів для походу в магазин.

Не просіть дитину раз від разу зробити щось нове, а вирішите разом з ним, які справи він буде робити регулярно, але обов’язково Дякуйте йому. Це допоможе створити позитивне підкріплення звички.

Молодші діти в сім’ї

Зараз в сім’ях не так часто буває більше двох дітей. Тому багато батьків вважають, що не потрібно завантажувати старших турботами про молодших: уваги батьків вистачить усім, а старші ще встигнуть побути няньками у своїх дітей. Деякі батьки бояться довірити молодшу дитину старшій. Та й знову згадується аргумент про те, що навчання має бути на першому місці. Але є і доводи, чому варто доручити старшим дітям брати на себе деяку частину турботи про молодших:

  • Гармонійному розвитку дитини допомагають ситуації, в яких він виконує різні соціальні та сімейні ролі. Для батьків він дитина, а для молодшого брата або сестри – старший, який несе відповідальність в той час, коли батьки зайняті.
  • Відносини братів і сестер стають ближче, тепліше, що позначиться в дорослому житті.

Якщо молодшому 3-4 роки, а старшому 10-12 років, їх можна ненадовго залишити разом (звичайно, попередньо проінструктувавши на випадок всіх можливих ситуацій і забезпечивши мобільним телефоном). Дитина від 14 років може пробути з молодшим будинку більш тривалий час, а підліток 16 років може забирати брата або сестру з садка, водити на прогулянку.

Часто батьки бояться перевантажити дитину домашніми справами, бояться, що школяр і так втомлюється від занять. Іноді у батьків не вистачає терпіння чекати, коли дитина зробить щось-самим адже і швидше, і результат буде краще! Так, спочатку може виявитися, що підлогу підмітають погано, а посуд недостатньо чиста. Але після декількох спроб дитина обов’язково навчиться виконувати всі справи не гірше дорослого. Це і впевненості в собі додасть, і допоможе відчувати себе дорослим. І батькам радісно дивитися на те, як діти допомагають. А головне-мама з повним правом може сказати: “Ну що б я робила без мого помічника?»

Що робити, якщо дитина відмовляється допомагати?

Якщо діти не хочуть допомагати по дому, потрібно виправляти ситуацію. Батьки повинні знати, що робити, якщо діти не допомагають по дому. Насамперед потрібно визначити, з чим саме пов’язана відмова в допомозі, на чому саме грунтується. Можливо, є якісь вагомі причини, через які йому складно, незрозуміло або неприємно в поточний момент займатися цим. Запитайте про те, як він дивиться на те, щоб допомогти, чи є у нього якесь рішення з цього питання, чи є якийсь план. По-друге, потрібно в хорошому, доброзичливому тоні починати збільшувати його сферу діяльності: давати доручення, визначити спектр його посильної допомоги, але в той же час надавати дитині певний ступінь свободи. Це не виникне моментально, але крок за кроком, починаючи з обслуговування себе з деяких питань. Важливо не переборщити, саме тут криється тонка грань створення внутрішньої свободи або ж несвободи особистості. Не можна змушувати робити занадто багато, тоді робота по дому для нього зрівняється з «каторгою» і ні до чого доброго не приведе. Головне, це не зробити з дитини соціального працівника, а створити здорову, повну любові атмосферу в родині.

Поради батькам, як виховати помічників

Є кілька порад, як дітей привчити допомагати вдома.

  • Діти будуть брати участь в допомозі по дому легко і невимушено, якщо починати привчати його до побуту в ігровій формі з дитинства.
  • На початкових етапах робіть все разом з ним.
  • Дітям необхідно відчувати, що допомога цінна, важлива для батьків. Скажіть йому про це!
  • Привчайте до корисних для всієї родини занять, наприклад, поливання квітів або прибирання пилу, а не тільки на нього одного (прибрати кімнату).
  • Не слід винагороджувати помічника грошима. В такому випадку дитина буде думати тільки про матеріальну вигоду, а не про саму допомогу.