У прагненні захистити свою дитину, дорослі часто контролюють всі сфери його життя, не даючи йому можливості стати самостійним. Але чим старше стають хлопці, що ростуть в умовах гіперопіки батьків, тим більш помітною стає їх інфантильність, непристосованість до життя. Виражатися це може як в побутовій безпорадності, так і в невмінні справлятися з труднощами в інших сферах. Тому так важливо вчасно розібратися в тому, де проходить та тонка грань між гіперопікою і безконтрольністю, і вибрати правильний підхід до взаємодії зі своїм сином або дочкою.

Самостійні діти або гіперопіка: як знайти золоту середину

Здатність самостійно про себе подбати є одним з властивостей дорослої людини. Але помилково вважати, що вона з’явиться сама собою, коли дитина переступить Підлітковий рубіж, почне вчитися в профільному навчальному закладі або працювати. Звичка у всьому покладатися на інших може зберегтися і в дорослому віці, і причина їй – гіперопіка з боку батьків в дитячі роки.

У міру дорослішання людина набуває навичок, які дозволяють йому справлятися з труднощами, стресовими ситуаціями, а також зі звичайними повсякденними справами. Будь то здатність зібрати портфель до нового навчального дня або вміння прийти до компромісу в разі сварки з однокласником – все це результат досвіду, який школяр отримав сам, без втручання дорослих.

Якщо ж батьки постійно контролюють своїх дітей, не дають їм проявляти самостійність, то в підлітковому і дорослому віці це може вилитися в інфантильність. Щоб уникнути цього, потрібно відмовитися від підвищеної опіки і знайти вірний підхід до взаємодії зі своєю дитиною.

Позначте зони відповідальності

Саме на батьках лежить основна відповідальність за виховання дитини, забезпечення його всім необхідним. Але це не означає, що у малюків і школярів зовсім не повинно бути обов’язків. Більш того, щоб вони росли самостійними, їх з ранніх років потрібно привчати допомагати старшим, брати участь у виконанні повсякденних справ. Батькам потрібно позначити ті зони відповідальності, за які буде відповідати сама дитина, але вибирати для нього завдання варто з урахуванням віку:

  • до 7 років малюк може допомагати протирати пил з поверхонь, прибирати свої іграшки на місце, самостійно виконувати щоденні гігієнічні процедури – миття обличчя і рук, чищення зубів.
  • з моменту вступу в школу потрібно поступово привчати малюків збирати портфель, стежити за своєю успішністю, виконувати домашні завдання без постійного контролю дорослих.
  • підлітку можна довірити і різні обов’язки по дому: винос сміття, регулярне прибирання в своїй кімнаті, догляд за кімнатними рослинами або домашніми тваринами, миття посуду і допомогу мамі або татові з приготуванням їжі.

Будьте прикладом для наслідування

Наявність у дитини обов’язків дозволить йому стати більш дисциплінованим і самостійним. Але перед тим, як покладати на сина або дочку відповідальність за виконання тих чи інших справ, дорослим потрібно переконатися в тому, що вони самі слідують своїм же вимогам.

Батьки не повинні вимагати того, чого не роблять самі. Наприклад, важко привчити школяра виконувати зарядку вранці або читати перед сном, якщо самі дорослі не цікавляться ні літературою, ні спортом. Також йдуть справи і з домашніми обов’язками – щоб дитина охоче їх виконував, батьки повинні бути для нього прикладом для наслідування. В іншому випадку дорослі можуть не тільки не домогтися слухняності, а й втратити повагу в очах свого чада.

Заохочуйте та хваліть дітей

Звичайно, далеко не завжди хлопці із задоволенням будуть виконувати справи по дому або домашні завдання. Заважати може лінь, втома, а також ще один важливий фактор – відсутність мотивації і хоча б словесного заохочення за свою працю. Хороша успішність в школі, порядок в кімнаті, Допомога батькам по дому – все це відмінний привід похвалити сина або дочку, висловити їм свою подяку.

У той же час відсутність успіху при виконанні тих чи інших повсякденних обов’язків не повинно ставати причиною для конфліктів. Якщо школяреві важко дається вивчення якої-небудь теми, то батькам краще допомогти йому з її освоєнням. Точно також і з домашніми справами – краще проявити терпіння, м’яко вказати на помилку і допомогти її виправити.

Давати можливість самому пробувати свої сили, але приходити на допомогу в разі необхідності – саме такий підхід до виховання дозволяє виростити дитину відповідальним. Самостійні діти будуть легше справлятися з будь-якими завданнями і труднощами, вчасно оволодіють навичками і вміннями, які необхідні в дорослому житті.